Емоції. Значення в житті людини.

 

Мохи, гриби, лишайники

Зозулин льон (політрих звичайний) — листостебловий мох, належить до класу зелених мохів. Він розвивається всюди на луках і є бур’яном, який слід знищувати.

Маршанція мінлива, маршанція звичайна — рід печіночників (печінкових мохів, Marchantiophyta), що в підручниках біології часто розглядається як типовий представник групи. Названа в честь французького ботаніка Н. Маршана.

Сфагнум. Сфагнові мохи мають листкостеблову будову. Їх листки складаються з двох типів клітин – фотосинтезуючих і тих, що запасають воду. Сфагнум – однодомна рослина, архегонії та антеридії розвиваються на одній і тій самій особині

Значення мохів

Значення мохів для природи:

У мохів є здатність затримувати токсичні і радіоактивні речовини, які можуть зашкодити природі і людині. Їх здатність затримувати в собі вологу дозволяє застосовувати різні види мохів в ландшафтному дизайні. Вони посилено вбирають вуглекислий газ і виділяють кисень. Ця їх здатність допомагає відновленню біосфери Землі.

Певні види мохів є джерелом їжі для тварин і укриттям для птахів. У холодних кліматичних зонах тундри і тайги щільний покрив мохів утворює торф, який захищає крижаний грунт від попадання сонячних променів.

Значення мохів для людини:

Здатність мохів утворювати торф дозволяє людині виготовляти з нього паливо, метиловий спирт, парафін і фарбувальні речовини. Є види, з яких виробляють косметичні засоби. Косметика, яка в своєму складі має витяжку їх моху, відновлює тонус шкіри і перешкоджає її старінню.

Мохи зберігають грунт в цілості, що дозволяє не зникати пасовищах і мисливським угіддям. У будівництві мох можна застосовувати для утеплення будівель. Мох може погіршити продуктивність сільськогосподарських земель, але в той же час захищають грунт від ерозії.

Будова мохів на прикладі політриха звичайного

Рунянка, або політрих звичайний

У життєвому циклі переважає гаметофіт – довжиною до 20 см заввишки, проте може досягати і 30 см, який утворює подушки із щільно розташованих пагонів зі стеблом і листками.

Мешкає на перезволожених місцях у лісі, на болотах, берегах водойм тощо. 

Тіло має листко-стеблову будову яскраво-зеленого кольору, що не змінюється навіть при висушуванні. 

Стебло пряме, нерозгалужене, густо вкрите сидячими, лінійно-ланцетними листками. Дрібні загострені листки зелені, бо містять хлорофіл (за винятком розташованих ближче до ґрунту).

Листкова пластинка по краю має шар клітин, а в її центрі міститься жилка.

Ризоїдами (багатоклітинними волосоподібними виростами) при основі пагона прикріплюється до ґрунту. 

Розмноження: нестатеве (спорами) і статеве.

Статеве розмноження. На верхівці пагонів між листками одних рослин знаходяться антеридії, інших – архегонії (дводомна рослина). З дощовими          краплями сперматозоїди потрапляють на жіночі рослини, запливають у жіночі статеві органи і запліднюють яйцеклітини, в результаті цього утворюються зиготи.

Розмноження спорами. Із зиготи всередині жіночого статевого органа розвивається не­статеве покоління моху — спорогон, який живе і все життя живиться за рахунок жіночих пагонів. Поки спори не достигли, коробочка зверху вкрита ковпачком – залишком гаме­тофіту.

Згодом коробочка відкривається кришечкою, по краю якої є зубці, причому в суху погоду зубці відгинаються назовні і спори висипаються з коробочки, а в сиру – загинаються всередину, запобігаючи висипанню спор і потраплянню вологи до коробочки.

Вітер розносить їх на велику відстань, на поверхні ґрунту вони проростають у сильно розгалужену багатоклітинну зелену чоловічу або жіночу нитку. З часом на цій нитці виникають численні бруньки, з яких розвиваються пагінці нового статевого поколін­ня моху.

Будова мохів на прикладі сфагнума

Сфагнум, або мох білий

У життєвому циклі переважає гаметофіт, який утворює подушки із щільно розташованих пагонів зі стеблом і листками.

Мешкає на болотах, які називають сфагновими.

Тіло має листко-стеблову будову.

Ризоїди (багатоклітинні волосоподібні вирости) наявні лише на початкових етапах життя. Він кріпиться до ґрунту нижньою частиною стебла, яка періодично відмирає.

Дорослим  рослинам не потрібні ризоїди, бо вони спеціальними великими мертвими водоносними клітинами, розміщеними в стеблі та листках, вбирають воду (здатні накопичувати у 20-30 разів більше води за масу  самого моху або повітря). У відмерлої рослини водоносні клітини заповнені повітрям. Від водоносних клітин залежить колір сфагнуму, оскільки в сухому стані сфагнові мохи мають білуватий колір, тому їх називають білими мохами.

Листок складається з одного шару клітин, крім великих мертвих клітин, є живі дрібні, зелені, вузенькі клітини з хлоропластами. 

Стебло дуже розгалужене, наростає верхівкою та відмирає нижньою частиною.

Розмноження: статеве, нестатеве (спорами, вегетативно).

Розмноження: нестатеве (спорами) і статеве.

Статеве розмноження. Чоловічі статеві органи (антеридії) розміщуються на бокових гілочках, а жіночі статеві органи (архегонії) – на верхівках стебел на розетці  гілок (по 4-5) тієї самої рослини (однодомна рослина).

Нестатеве розмноження спорами. Спорогон утворю­ється на місці архегонія після запліднення яйцеклітини, на верхівці стебла на розетці  гілок. Коробочка спорогону (там утворюються спори) має кулясту форму і відкривається кришечкою. Спора, проростаючи в ґрунті, утворює пластинчастий нитковий передросток, з якого розвивається дорослий га­метофіт. Також сфагнум розмножується вегетативно - гілочками.

Життєвий цикл мохів

Життєвий цикл рослин включає стадію гаплоїдного гаметофіту і диплоїдного спорофіту:

Особливістю життєвого циклу рослин є послідовна зміна двох поколінь: статевого — гаметофіту і нестатевого — спорофіту. Гаметофіт є гаплоїдним і виробляє статеві клітини — гамети — шляхом мітозу. Гамети зливаються одна з одною та формують диплоїдну зиготу, з якої розвинеться диплоїдний спорофіт. Своєю чергою, спорофіт утворює гаплоїдні спори шляхом мейозу. Неважко здогадатися, що гаплоїдні спори дають початок гаметофіту та замикають життєвий цикл. Найімовірніше, у перших рослин гаметофіт і спорофіт мали приблизно однакову будову й займали рівні частини життєвого циклу. Однак, упродовж еволюції одні рослини пішли шляхом зменшення гаметофіту і домінування спорофіту — вони дали початок судинним рослинам. У життєвому циклі інших, навпаки, став домінувати гаметофіт. Ці рослини дали початок сучасним мохам.

 

Відеоролик на тему мохи: