Пожежі і їхні наслідки.

 

Пожежі – це один з перших руйнівних способів впливу людини на рослинність. В наш час причиною виникнення 90 – 98 % загорянь лісових або степових угідь є діяльність людини. Навіть тоді, коли людина використовує пожежі цілеспрямовано, для досягнення певної мети (наприклад, зустрічний пал при тушінні верхових пожеж, спалювання сухої трави та чагарників для підвищення продуктивності пасовищ тощо), вони призводять до знищення або значного пошкодження фітоценозів.

Не оминуло це лихо і нашу державу.

Навіть війна не зупиняє паліїв. У часи, коли Україна потерпає від пожеж, спричинених авіаударами та бомбам окупантів, наші співгромадяни продовжують свідомо спалювати суху траву та іншу рослинність, чим спричиняють пожежі й завдають шкоди довкіллю, здоров’ю людей та підривають обороноздатність країни. 

В лісах України щороку виникає близько 3000 лісових пожеж на площі понад 3000 га . Найбільш пожежонебезпечними є області з сухим кліматом – Луганська, Херсонська, Донецька, Дніпропетровська, Миколаївська та Автономна республіка Крим, на які припадає понад 50 % випадків лісових пожеж.

Статистика підтверджує, що майже всі такі пожежі виникають через людський фактор. Необережно кинутий сірник, недопалок, тліюче вогнище, пустощі дітей з вогнем — це може призвести до того, що через п’ять хвилин усе навколо палатиме. Особливу небезпеку становлять стихійні палії, що навмисно підпалюють сухостій — рослини, дерева, стерню та смітники. Наприклад, щоб упорядкувати прилеглу територію, деякі безвідповідальні господарі та садоводи навмисне підпалюють нескошену пересохлу від сонця траву та сміття. Дуже часто такі безглузді дії призводять до великомасштабних пожеж. Особливо небезпечним є спалювання сухої трави на полях, через які проходять високовольтні лінії електропередач, поблизу лісових масивів, газо- та продуктопроводів. Швидкість поширення вогню надзвичайно висока, тому локалізувати такі пожежі на відкритих територіях дуже важко.

Окрім того, коли горить суха трава у лісовій  зоні, то через відсутність під’їзних шляхів рятувальникам дуже нелегко своєчасно дістатися на місце загоряння. Ускладнює гасіння й відсутність поблизу пожежних вододжерел. У населених пунктах таке «господарювання» теж ні до чого доброго не призводить: спалення сухої трави, листя чи бадилля на присадибних ділянках переростає у неконтрольоване горіння, часто загрожує знищенням будівель та споруд житлового сектору. Не кажучи вже про те, що несанкціоноване спалювання сухої рослинності та сміття загрожує здоров’ю людей. Адже під час горіння у повітря потрапляють небезпечні, а інколи й канцерогенні речовини (при спалюванні гуми, поліетилену, пластику), що викликають захворювання дихальних шляхів.

Розрізняють низові, верхові та підземні пожежі.

При низових пожежах згорає суха трава, опале листя та хвоя, лісова підстилка, трав'янисті рослини, чагарнички та іноді чагарники. Таким чином, знищуються нижні яруси лісових фітоценозів і опалюється кора деревних порід, що часто також призводить до їх загибелі. Найбільш чутливими до опалення є ті види, які мають тонку кору (клени, бук, ялиця) та молодняк, знищення яких спричиняє зниження можливостей їх відновлення. При низовій пожежі згорають корені рослин, які знаходяться у лісовій підстилці, порушуються мікробіологічні процеси у ґрунті, підвищується мінералізація органічних решток, зменшується кількість органічних речовин, різко знижується кількість нітрогену та зростає кількість нерозчинних солей.

При верхових пожежах згорає вся лісова рослинність, а вплив на грунтові процеси значно більший, ніж при низових. Низові пожежі спостерігаються як у лісових, так і у лугових фітоценозах, а верхові властиві лише лісовим.

При підземних пожежах вигорають горючі матеріали (торф) під земною поверхнею, що призводить до повного знищення існуючих на цій площі рослинних угрупувань.

Екологічні наслідки лісових пожеж різноманітні. Вони не лише призводять до знищення існуючих фітоценозів, але і сприяють появі шкідників, які знищують насадження, що залишилися. Пожежі переривають хід природних сукцесій, подовжують тривалість періоду досягнення клімаксу. Втім, негативний вплив пожеж не завжди чітко виражений.

Наприклад, одним з негативних моментів є різке зменшення у грунті кількість нітрогену. Але слід враховувати, що нітроген лісової підстилки хвойних насаджень лише потенційний, адже він знаходиться у формі, яка не може використовуватися рослинами. Щоб зробити його доступним для вживання, підстилку потрібно насамперед мінералізувати, тобто перетворити у амоній чи нітратний азот. Саме після пожежі створюються сприятливі умови для бактерій, які фіксують азот, а активізація їх діяльності призводить до швидкого збільшення доступного рослинам азоту.

Людська діяльність призвела до значних змін степів і саван. В давнину одним з основних, а може на той час і єдиним, заходом покращення кормових угідь було спалювання сухої трави. Під час такої пожежі згорали старі частини рослин, чагарники та чагарнички, удобрювались верхні горизонти грунту. Однак, не всі фахівці оцінюють цей захід позитивно.

Частина вчених вважає, що спалювання сухої трави, навпаки, знижує продуктивність травостою. Але так чи інакше, у преріях Північної Америки від пожеж зникає полин трьохзубчастий (Artemisia tridentata) і полин сірий (A. glauca). З цієї ж причини у Центральному Казахстані у фітоценозах різко зменшилась кількість полину білоземельного (A. terrae-albae) та зросла чисельність житняку пустельного (Agropyron desertorum) і типчаку. За рахунок цього типові напівпустельні злаково-полинові угруповання перетворилися у полиново-злакові та майже злакові. Подібна зміна рослинності пояснюється тим, що дрібно-дернові злаки пошкоджуються від вогню менше, ніж крупно-дернові. Доречно відмітити, що саме цілеспрямовані пожежі перешкоджають вже не одне століття проникненню у савани та степи деревної рослинності і чагарників.

Таким чином, пожежі не лише частково або повністю знищують рослинність на певній території, але і запускають складний механізм перетворень, який призводить до зміни рослинних угруповань.